20 травня 2017 року в галереї «АВЕК» в рамках міжнародної акції «Ніч музеїв» відкрилась унікальна виставка «Історія на клинку», на якій представлено 15 зразків старовинної холодної зброї з колекції Олександра Фельдмана. Всі вони колись належали відомим особам – правителям та принцам, аристократам та воєначальникам, які залишили свій слід в історії.

Почесне місце серед експонатів виставки посідає польський лицарський меч кінця XIV ст., який має безпосереднє відношення до історії України. Багато що вказує на те, що він належав Спитку Мельштинському, володарю Подільського князівства, який загинув влітку 1399 р. в битві об'єднаної польсько-литовсько-руської армії з військами Золотої Орди на річці Ворскла. Середньовічні польські історики вважали Спитка справжнім героєм цього грандіозного бойовища. Меч знайдено на території Сумської області, якраз в тих місцях, де відбулася одна з найбільших битв XIV ст. в Східній Європі. На його ефесі зображений польський герб Леліва, до якого належав шляхетський рід Мельштинських. Історичний контекст і персоніфікація власника ставлять цей меч в один ряд з найбільш значущими зброярськими реліквіями в музейних зібраннях України.

Важко оцінити історичну значущість чудового австрійського мисливського меча – однієї з небагатьох вцілілих особистих речей спадкового принца Австро-Угорської імперії Рудольфа фон Габсбурга (1858-1889). Його раптова і загадкова смерть, що вразила в 1889 р. всю Європу, досі інтригує не тільки істориків, але й кінематографістів, письменників, поетів, драматургів і навіть композиторів. Причетність до нерозгаданої таємниці сприяла тому, що й сам меч Рудольфа почав сприйматися у романтичному, майже містичному ореолі. Любителів «живої» історії напевно зацікавлять також представлені в експозиції визначні зразки французької дарчої зброї – шабля улюбленця Наполеона маршала Луї Олександра Бертьє (1753-1815), шаблі генералів П'єра Шабера (1770-1839) та Моріса Каміля Байю (1847-1921), а також шпага графа Людовіка де Танле (1809-1864). Всі ці предмети є дуже цінними джерелами інформації про колишніх власників, а така виняткова за рідкістю та повнотою інформаційного супроводу дарча зброя, як шпага Людовіка де Танле, представлена в одиничних екземплярах навіть у найбільших музейних зібраннях світу.
Захоплює та вражає багатством декоративного оформлення східна парадна зброя, що у більшості своїй належала коронованим особам. Дуже цікаву історію має розкішна турецька шабля, яку султан Абдул-Гамід II (1842-1918) подарував царю Миколі II (1868-1918) в момент чергового загострення відносин між Османською та Російською імперіями наприкінці XIX ст. Про величезні статки та витончені смаки індійських можновладців свідчать шабля Шах Алама II – падишаха з династії Великих Моголів (1728-1806), шабля Саваї Рам Сінгха II – магараджі князівства Джайпур (1834-1880), кинджал Рао Рам Сінгха – магараджі князівства Бунді (1811-1889), кинджал Мір Шер Мухаммад-хана Талпура – правителя князівства Мірпур (1810-1874), мисливський ніж Мір Алі Мурад-хана Талпура – правителя князівства Хайрпур (1814-1894), меч Лінга Раджендри II – правителя князівства Кодагу (бл. 1760 – 1820). Чимало цікавого можуть розповісти про своїх колишніх власників меч спадкового принца Бірми – Канаун Мінта (1820-1866) та меч останнього правителя яванського князівства Раджаленгка – Какрахадімінграта II (бл. 1650 – 1707).
Подібна виставка вперше проводиться в нашій країні. Вона є продовженням культурно-просвітницького проекту Міжнародного благодійного фонду Олександра Фельдмана, що має на меті познайомити широку українську аудиторію з пам'ятками історії та культури різних народів світу із зібрання Feldman Family Museum. Кожен з представлених експонатів є не тільки визначним витвором зброярського і декоративно-прикладного мистецтва, але й історичною реліквією, свого роду документом, що відобразив реальні події тієї чи іншої епохи. І кожен з них має свою «біографію», яка може зацікавити як любителів старовини, так і професійних істориків.
«В усіх культурах зброя була не просто знаряддям війни, – вважає Олександр Фельдман. – Це багатогранний символ, ознака статусу, показник рівня розвитку суспільства, економіки, культури і мистецтва тієї чи іншої епохи. Особливу цінність має зброя, що пов’язана з конкретними історичними особистостями. Такі зброярські пам’ятки найкраще відображають дух епохи, вони є джерелом різноманітної інформації як про своїх колишніх власників, так і про події, учасниками чи свідками яких були ці люди. Тому така зброя завжди цікавить того, хто є небайдужим до історії».