27 квітня 2017 року на території Національного музею-заповідника «Софія Київська» відкрився міжмузейний проект «Чумацький шлях», організатором якого виступило видання «In-Art». В експозиції представлено понад 30 предметів із зібрання FeldmanFamilyMuseum, пов'язані з історією та культурою Кримського ханства (1449-1783). Серед них – два бронзових навершя ханських прапорів, так звані «алеми». Це справді унікальні зразки кримськотатарської військової атрибутики, оскільки подібних предметів немає в жодному вітчизняному або закордонному музеї.

Найбільше в експозиції предметів озброєння та амуніції, якими користувалися кримські татари. Серед експонатів можна побачити ятагани, шаблі, кинджали, пернач і бойовий шолом-мисюрку, які в своїй більшості були виготовлені або турецькими зброярами, або кримськотатарськими майстрами за турецькими зразками. Переважання турецьких типів озброєння в арсеналі кримських татар і, відповідно, в експозиції виставки, пояснюється тим, що після завоювання Османською імперією генуезьких колоній Північного Причорномор'я в 1475 р. кримська правляча династія визнала сюзеренітет султана. Надалі турецька зброя набула широкого поширення на території Кримського ханства. Охоче користувалися нею і запорозькі козаки. Ще одним дуже цікавим експонатом на виставці є чечуга – рідкісний тип шаблі, який, вірогідно, має кримськотатарське походження. У XVII-XVIII ст.шаблі-чечуги були поширені і в Кримському ханстві, і в Османській імперії, і в Східній та Центральній Європі, зокрема в Україні.

Без сумніву, з Кримського ханства походить також сагайдачний набір, що включає в себе 12 залізних наконечників стріл характерної форми та дві декоративні бронзові накладки у вигляді квіткових розеток. Безпосереднє відношення до стрільби з лука мають кілька бронзових перснів асиметричної форми, відомих як «перстень лучника». Кримські татари, як і багато інших народів Євразії, практикували «монгольський» спосіб стрільби з лука, що передбачає натягування тятиви переважно за допомогою великого пальця. Спеціальний перстень надягали на великий палець тієї руки, яка натягувала тятиву, щоб захистити його від пошкоджень. Такі персні вважалися не тільки необхідним елементом спорядження лучника, але і чоловічим аксесуаром та оберегом, який носили на поясі.
«Зброя – це дуже складне, багатогранне явище матеріальної і духовної культури, в ньому закарбувалися найпередовіші для свого часу технології, особливості військового мистецтва, традиції, звичаї та вірування, соціальні та політичні процеси, економічні та культурні зв'язки народу. Зберігаючи і вивчаючи старовинну зброю, експонуючиїї на виставках, ми збагачуємо наші знання про минуле народів, що проживають в нашій країні, підтримуємо живий зв'язок поколінь, епох, культур. Це дуже актуально для нашого поліетнічного суспільства», – вважає Олександр Фельдман.
Мабуть, вперше в Україні представленоширокій аудиторії і такі унікальні пам'ятки історії та культури кримських татар як персні-печатки, або сигнети. Особиста печатка, якою скріплювали важливі документи, була не тільки предметом статусу – в очах власника та його оточення вона набувала особливого, сакрального значення. Хоча такий перстень ретельно зберігався і передавався з покоління в покоління як символ шляхетного походження, заможності, високого становища його власників у суспільстві, до нашого часу дійшло дуже мало цих предметів, а отже, кожен з них має виняткову культурну та історичну цінність.